1. Великий тлумачний словник сучасної мови

корінняччя

коріння́ччя

-я, с.

Збірн. до корінь і коріння.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінняччя — коріння́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння 1. – Плечима оперся о сплетене корінняччя (І. Франко); Біля хрону – розлаписте листя петрушки, .. біліє розгалужене, худе корінняччя (Є. Гуцало); Ось дуб-нелинь, якого і вп'ятьох не обхопиш, ось корінняччя з-під землі визирає (В. Шкляр). Словник української мови у 20 томах
  3. корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння. — Плечима оперся о сплетене корінняччя (Фр., IV, 1950, 26). Словник української мови в 11 томах