1. Орфографічний словник української мови

корінняччя

коріння́ччя

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінняччя — -я, с. Збірн. до корінь і коріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння 1. – Плечима оперся о сплетене корінняччя (І. Франко); Біля хрону – розлаписте листя петрушки, .. біліє розгалужене, худе корінняччя (Є. Гуцало); Ось дуб-нелинь, якого і вп'ятьох не обхопиш, ось корінняччя з-під землі визирає (В. Шкляр). Словник української мови у 20 томах
  3. корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння. — Плечима оперся о сплетене корінняччя (Фр., IV, 1950, 26). Словник української мови в 11 томах