1. Словник української мови в 11 томах

корінцевий

КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до коріне́ць;

// Зробл. з корінця (у 1 знач.).

Корінцева цигарниця.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінцевий — корінце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. корінцевий — -а, -е. Прикм. до корінець. || Зробл. з корінця (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корінцевий — КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Зробл. із корінця (у 1 знач.). Корінцева цигарниця. 2. Прикм. до коріне́ць 2. Порушення кровообігу спинного мозку нерідко спричиняє компресія корінцевих вен грижею внаслідок остеохондрозу міжхребцевого диска (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах