1. Словник української мови в 11 томах

корінчастий

КОРІ́НЧАСТИЙ, а, е. Який має велике, розгалужене коріння.

Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Вовчок, І, 1955, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінчастий — корі́нчастий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. корінчастий — -а, -е. Який має велике, розгалужене коріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корінчастий — КОРІ́НЧАСТИЙ, а, е. Який має велике, розгалужене коріння. Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. корінчастий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими.. Словник синонімів української мови
  5. корінчастий — Корінчастий, -а, -е = корінистий. Хрін корінчастий. МВ. ІІ. 80. Словник української мови Грінченка