1. Словник української мови у 20 томах

корінцевий

КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е.

1. Зробл. із корінця (у 1 знач.).

Корінцева цигарниця.

2. Прикм. до коріне́ць 2.

Порушення кровообігу спинного мозку нерідко спричиняє компресія корінцевих вен грижею внаслідок остеохондрозу міжхребцевого диска (з наук. літ.);

Корінцеві болі.

3. Стос. до корінця (у 3 знач.).

Досвід художньо-технічних редакторів, художників і теоретиків книжкового мистецтва дав змогу зробити розворот книги врівноваженим і пропорційним унаслідок того, що поля її сторінки мають неоднакові розміри: найменшим є корінцеве поле, трохи більшим – верхнє, ще більшим – бокове й найбільшим – нижнє (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінцевий — корінце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. корінцевий — -а, -е. Прикм. до корінець. || Зробл. з корінця (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корінцевий — КОРІНЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до коріне́ць; // Зробл. з корінця (у 1 знач.). Корінцева цигарниця. Словник української мови в 11 томах