1. Словник української мови у 20 томах

косиця

КОСИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що коса́1.

Малуша розгублено озиралась на здорових, червонощоких, вусатих хлопців, що обступали її колом, сміялись, сіпали за руки, навіть за косиці (С. Скляренко);

Їй заплітає дві косиці Ласкава матері рука (А. Малишко);

Коли вона говорила, косиці її метлялися в повітрі, а права рука з вимазаними в чорнило пальцями витягалася вперед (В. Собко);

Темно-русе волосся заплетене в тонку косицю (Любко Дереш);

* Образно. Зелені сивуваті верби .. посхилялись косицями в воду (Ганна Барвінок).

2. розм. Те саме, що ву́са 3; остюк.

А в пшениці золоті косиці (Сл. Б. Грінченка);

Ярових пшениць косиці Збиті копитами (А. Малишко).

3. розм. Квітка, якою заквітчуються.

Ой ішов я через поле, загубив косицю, Тікаючи од милої через ораницю (з народної пісні);

Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці (Сл. Б. Грінченка);

В моїй уяві постали ці сади-квітники. Я вже бачив навколо підземних вокзалів кущі троянд, косицю, айстри, квітучий бузок (М. Трублаїні);

* Образно. І рідна пісня, як бджола з косиці, Бере з душі напої для віків (Д. Павличко).

4. рідко. Загнуте перо у хвості птаха.

Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Сл. Б. Грінченка);

Начальник містовий .. Високий і блідий .. На мундирі хрестів чимало, На шапці з когута косиця (І. Франко).

5. діал. Цівка.

Кров бризнула у три косиці, Василь повалився до землі (Ю. Федькович);

Теля почало кидатися, поки гаряча кров косицею била з його рани (І. Франко).

△ (1) Шовко́ва коси́ця – те саме, що едельве́йс.

Майже зникли в лісах купальниця, любка дволиста, конвалія. У горах щезає шовкова косиця – едельвейс (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Я вклав у холодні пальці шовкову косицю.., за якою цілий день дерся на альпійський кряж (М. Дочинець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косиця — Китиця [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. косиця — коси́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. косиця — див. цвіт Словник синонімів Вусика
  4. косиця — -і, ж. 1》 Зменш.-пестл. до коса I. 2》 бот., розм. Те саме, що вуса 3). 3》 розм. Квітка, якою заквітчуються. 4》 рідко. Загнуте перо у хвості птаха. 5》 мн. Загнуті кільцем вверх середні рульові пір'їни у хвості селезня крижня. || Загнуті в бік крайні хвостові пір'їни тетерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. косиця — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються). Словник синонімів української мови
  6. косиця — КОСИ́ЦЯ, і, ж. 1. Зменш.-пестл. до коса́¹. Коли вона говорила, косиці її метлялися в повітрі (Собко, Скеля.., 1961, 57); О. Сергій, низенький, з рудими, рідкими косицями, викинув з рота декілька деренчливих слів (Чумак, Черв. заспів, 1956, 145); *Образно. Словник української мови в 11 томах