кособочитися
КОСОБО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм.
1. Приймати косе, несиметричне положення; коситися (див. коси́тися² 1).
Намагалися [товариші] не помічати, як норовисто кособочилися і непокірно виривалися дурні вила з її ніжних і невмілих рук (І. Волошин);
Закручені лютими віражами, кинуті гармати, мертві танки кособочаться, а ще далі чудом уцілілі ожереди соломи де-не-де маячать у полях (О. Гончар);
Зрадливо кособочилась [краватка], жмакала випрасуваний комірець (М. Ю. Тарновський);
Під кущем бересклету кособочився мертвий турок, за кілька кроків від нього в траві лежала шабля (Ю. Мушкетик).
2. перен. Ставитися до кого-небудь вороже, зневажливо, з презирством.
Миронець зціпив зуби і .. вирішив не здаватися. Люди довірили йому господарство, перед людьми й звітуватиме. А що начальство почало на нього кособочитись, то дарма (Д. Бедзик).
Значення в інших словниках
- кособочитися — кособо́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- кособочитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Кривитися, ставати косо. || перен. Ставитися до кого-небудь вороже, зневажливо, з презирством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кособочитися — КОСОБО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Кривитися, ставати косо. — Тільки що дзвонили з обкому комсомолу,— говорив комсорг, звертаючись то до парторга, то до Зарічного, але при цьому не забуваючи щомить поправляти бордову краватку... Словник української мови в 11 томах