1. Словник української мови в 11 томах

кособочитися

КОСОБО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Кривитися, ставати косо.

— Тільки що дзвонили з обкому комсомолу,— говорив комсорг, звертаючись то до парторга, то до Зарічного, але при цьому не забуваючи щомить поправляти бордову краватку, яка зрадливо кособочилась, жмакала випрасуваний комірець (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 145);

// перен. Ставитися до кого-небудь вороже, зневажливо, з презирством.

Миронець зціпив зуби і.. вирішив не здаватися. Люди довірили йому господарство, перед людьми й звітуватиме. А що начальство почало на нього кособочитись, то дарма (Д. Бедзик. Серце.., 1961, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кособочитися — кособо́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кособочитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Кривитися, ставати косо. || перен. Ставитися до кого-небудь вороже, зневажливо, з презирством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кособочитися — КОСОБО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. 1. Приймати косе, несиметричне положення; коситися (див. коси́тися² 1). Намагалися [товариші] не помічати, як норовисто кособочилися і непокірно виривалися дурні вила з її ніжних і невмілих рук (І. Словник української мови у 20 томах