1. Словник української мови у 20 томах

косоворотка

КОСОВОРО́ТКА, и, ж.

У росіян – чоловіча сорочка із стоячим коміром, що застібається збоку.

Зім'ята льняна косоворотка недбало розхристана, з-під неї видно спітнілі волосаті груди (Ю. Збанацький);

Мусій вдягнувся у крамну з синього сатину сорочку-косоворотку (В. Речмедін);

Траплялися й ті, хто був одягнений у нове галіфе та гімнастерку або ж у суконні штани й сорочку-косоворотку (А. Кокотюха);

Носить [Теобальд] червоні шаровари.., як носили в давнину козаки. Доповнює цей імідж жовто-блакитна косоворотка, пошита за класичними російськими зразками (Н. Сняданко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косоворотка — косоворо́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. косоворотка — -и, ж. Російська чоловіча сорочка зі стоячим коміром, що застібається збоку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косоворотка — Сорочка (московська) Словник чужослів Павло Штепа
  4. косоворотка — КОСОВОРО́ТКА, и, ж. Російська чоловіча сорочка із стоячим коміром, що застібається збоку. Зім’ята льняна косоворотка недбало розхристана, з-під неї видно спітнілі волосаті груди (Збан., Малин. дзвін, 1958, 20). Словник української мови в 11 томах