1. Словник української мови у 20 томах

кося

КО́СЯ, і, ж., дит.

Коник.

– Що, косі, і ви впізнали старого? Чого вам? Питки? (Д. Мордовець);

Скочив [Панталаха] до коней. – .. Стій, косю! (І. Франко);

Надя щебетала до малого Євгенка – диви, який кося, – а Сашуня гладила його оксамитовий храп, заглядала в очі, не відходила від коня (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кося — ко́ся іменник жіночого роду, істота коник дит. Орфографічний словник української мови
  2. кося — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. кося — -і, ж., дит. Кінь, коняка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кося — КО́СЯ, і, ж., дит. Коник. — Служу ясному пану! — скрикнув Панталаха і скочив до коней.— .. Стій, косю! (Фр., II, 1950, 240). Словник української мови в 11 томах
  5. кося — Кося, -сі ж., дѣтск. Лошадка. Ти до неї: косю-косю! а вона і голову дере. Ном. № 2470. Словник української мови Грінченка