1. Словник української мови у 20 томах

котусь

КОТУ́СЬ, я́, ч.

Пестл. до кіт.

Узяла [відьма] жаб'ячої сметанки та кобилячого сиру .. і, поскладавши на тарілочку, поставила перед свого котуся (Г. Квітка-Основ'яненко);

Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котусь — коту́сь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. котусь — -я, ч. Пестл. до кіт 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котусь — Коту́сь, -ся, -севі, -ту́сю! -ту́сі, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. котусь — КОТУ́СЬ, я, ч. Пестл. до кіт 1. Узяла [відьма] жаб’ячої сметанки та кобилячого сиру.. і, поскладавши на тарілочку, поставила перед свого котуся (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  5. котусь — Котусь, ся́ м. ум. и ласк. отъ кіт. Котусю-братіку! скажи мені скоріше, хто з хазяїнів оттут усіх добріше? Гліб. Словник української мови Грінченка