котусь
КОТУ́СЬ, я, ч. Пестл. до кіт 1.
Узяла [відьма] жаб’ячої сметанки та кобилячого сиру.. і, поскладавши на тарілочку, поставила перед свого котуся (Кв.-Осн., II, 1956, 103);
Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котусь — коту́сь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- котусь — -я, ч. Пестл. до кіт 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- котусь — КОТУ́СЬ, я́, ч. Пестл. до кіт. Узяла [відьма] жаб'ячої сметанки та кобилячого сиру .. і, поскладавши на тарілочку, поставила перед свого котуся (Г. Словник української мови у 20 томах
- котусь — Коту́сь, -ся, -севі, -ту́сю! -ту́сі, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- котусь — Котусь, ся́ м. ум. и ласк. отъ кіт. Котусю-братіку! скажи мені скоріше, хто з хазяїнів оттут усіх добріше? Гліб. Словник української мови Грінченка