коштовність

КОШТО́ВНІСТЬ, ності, ж.

1. Річ, що має високу вартість, цінність.

Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (С. Чорнобривець);

Напали на Рогатин волохи. Палили й грабували, як татари і турки, вивезли з Рогатина всі коштовності, аж сам польський король розгнівався і примусив волоського воєводу Стефана повернути награбоване (П. Загребельний);

// перев. мн. Дорогоцінні ювелірні вироби, дорогоцінності.

Степан несміливо взяв у руку коштовність і роздивлявся на неї, поклавши на долоню. Брильянти, міняючись, кидали іскри в рубін, і він, поглинувши їх, займався тьмяним, кривавим сяйвом (В. Підмогильний);

З імперії надходять каравани з коштовностями (Ю. Бедзик);

Вдень, коли сонце пробивалося крізь щілину під поріг, там усе сяяло, як у казковій скриньці з коштовностями... (Григір Тютюнник);

Одного разу, коли галера перевозила коштовності з Італії до далекої Колхіди, яровит вирішив утекти (О. Бердник);

// Те, що становить для кого-небудь цінність з певного погляду.

Саме тоді, напередодні приїзду поляків, я повернувся із Степового, з науково-дослідної станції, привіз звідти повний портфель коштовностей – насіння різних південних рослин (О. Гончар).

2. чого, перен. Те саме, що ва́ртість 1; цінність.

Висока коштовність картини Караваджо стала причиною її крадіжки (з газ.);

// Вагомість, значущість чогось.

Мій світ не схований в бездонні катакомби, Але коштовності безцінні в ньому є (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коштовність — кошто́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коштовність — |дорого|цінність; мн. Словник синонімів Караванського
  3. коштовність — [коштоўн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. коштовність — Коштовність, дорогоцінність, коштовні речі, скарби, дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт, брильянт, діамант У художній літературі й публіцистиці слова коштовність, коштовні речі й дорогоцінність майже витиснули давнє українське слово скарби. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. коштовність — -ності, ж. 1》 Річ, що має високу вартість, цінність. 2》 чого, перен., рідко. Те саме, що вартість 1); цінність. Висока коштовність речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коштовність — КОШТО́ВНІСТЬ (річ, що має високу вартість), ДОРОГОЦІ́ННІСТЬ, КЛЕЙНО́Д (КЛЕЙНО́Т) заст. Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (С. Чорнобривець); — Що ти там маєш?.. Словник синонімів української мови
  7. коштовність — Кошто́вність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -ностей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коштовність — КОШТО́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Річ, що має високу вартість, цінність. Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (Чорн., Визвол. земля, 1959, 82); Підкова стала в горах коштовністю (Гончар, III, 1959, 89). Словник української мови в 11 томах
  9. коштовність — Кошто́вність, -ности ж. 1) Цѣнность. Желех. 2) Драгоцѣнность. Словник української мови Грінченка