коштовність

Коштовність, дорогоцінність, коштовні речі, скарби, дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт, брильянт, діамант

У художній літературі й публіцистиці слова коштовність, коштовні речі й дорогоцінність майже витиснули давнє українське слово скарби. Може, до цього частково спричинилось те, що іменник скарб є синонімом до другого українського слова — клад («Нащо ліпший клад, коли в дітках лад». — Приказка), але наша класика та й сучасна українська література широко послугувапися множиною цього іменника — скарби: «їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі... — їхала Чорним гаєм і попалася розбійникам» (Марко Вовчок); «Розум — скарб людини» (народне прислів’я); «Хай вам завжди мати мила буде скарбом дорогим» (М. Рильський). Отже, не слід цуратись і цього слова. По-різному називаємо ми також скарби, що складаються з коштовних каменів: дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт. Останнє слово майже зникло чомусь тепер з ужитку, а тим часом у А. Кримського читаємо: «Срібло, злото, самоцвіти», в Панаса Мирного: «На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса». Чи не краще заради уніфікації мови взяти для постійного користування якусь одну з цих трьох назв, що означають однакове поняття, приміром, слово самоцвіт? Мабуть, варто.

Так само слід позбутись розбіжності в відповідниках російського слова брильянт, який наші автори пишуть то брильянт, то діамант. Українські класики воліли писати діамант: «Діамант дорогий на дорозі лежав» (В. Самійленко); «Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі» (Леся Українка). Сучасний український письменник В. Собко вживає від іменника діамант прикметника діамантовий: «Тільки-но пройшов свіжий дощ, діамантові крапельки мінилися під сонячним промінням». Проте в цитованої вже Лесі Українки ми можемо прочитати фразу й зі словом брильянт: «Дістаньте шкатулку з брильянтами», — але це тільки стверджує потребу прийти до якогось одного з цих слів, що не мають ніякої значеннєвої різниці. Певно, що давня мовна традиція дає перевагу слову діамант.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коштовність — кошто́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коштовність — |дорого|цінність; мн. Словник синонімів Караванського
  3. коштовність — [коштоўн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. коштовність — -ності, ж. 1》 Річ, що має високу вартість, цінність. 2》 чого, перен., рідко. Те саме, що вартість 1); цінність. Висока коштовність речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коштовність — КОШТО́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Річ, що має високу вартість, цінність. Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (С. Чорнобривець); Напали на Рогатин волохи. Словник української мови у 20 томах
  6. коштовність — КОШТО́ВНІСТЬ (річ, що має високу вартість), ДОРОГОЦІ́ННІСТЬ, КЛЕЙНО́Д (КЛЕЙНО́Т) заст. Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (С. Чорнобривець); — Що ти там маєш?.. Словник синонімів української мови
  7. коштовність — Кошто́вність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -ностей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коштовність — КОШТО́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Річ, що має високу вартість, цінність. Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (Чорн., Визвол. земля, 1959, 82); Підкова стала в горах коштовністю (Гончар, III, 1959, 89). Словник української мови в 11 томах
  9. коштовність — Кошто́вність, -ности ж. 1) Цѣнность. Желех. 2) Драгоцѣнность. Словник української мови Грінченка