крайньо

КРА́ЙНЬО.

Присл. до кра́йній.

УНР була середньою, центральною формацією між крайньо правими та крайньо лівими (з наук. літ.);

По ночі, проведеній серед крайньо напружених ожидань [очікувань], засвітав ранок (І. Франко);

Кочубей стояв крайньо на тім, що він хазяїн у своїй хаті, і що хазяйських прав навіть гетьманові не поступить (Б. Лепкий);

Блок був крайньо опозиційним до тодішнього мера (з газ.).