крайній

КРА́ЙНІЙ, я, є.

1. Який міститься скраю, на межі чогось.

Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (М. Коцюбинський);

Ліс .. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М. Томчаній);

Біля крайніх хат повкопувано дошки і чорним написано, що нема нікого (В. Барка);

Крайнім сидить Оксен (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. кра́йній, нього, ч.; кра́йня, ньої, ж.

Коли віз порівнявся з ними, крайній підморгнув до дядька-візниці (Б. Антоненко-Давидович).

2. З яким далі не можна зволікати, якого неможливо переносити; останній.

[Чапля:] Крайній час починати оранку (І. Франко);

Як крайній термін [присилання рукописів] – визначаю два місяці (М. Коцюбинський);

– Ідіть, панно Маню, до спочинку, вам уже крайня пора... – промовив я до неї півголосом (О. Кобилянська);

Він знову поглянув на Ізабеллу. – Ну, гаразд. Крайній термін – друга попівночі (О. Авраменко, В. Авраменко).

3. Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач.).

– Царю, всі ми .. зведені до крайньої недолі (І. Франко);

Середа розводить руками і в крайньому незадоволенні зникає (І. Микитенко);

Люди цілими групами, разом із вартою, сідали на землю, дійшовши до крайньої межі втоми (І. Багряний);

Турки висловлювали своє крайнє невдоволення з того, що імперія прихистила в себе аварів, їхніх конюхів (Д. Міщенко).

4. перен. Який найрізкіше виражає певні суспільні погляди (про політичні напрями, партії або їх представників).

Казенна обмежованість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка);

Молодші члени ради Всеукраїнської організації рішуче наполягають взятися не лише за культурницьку, а й за політичну роботу, інакше через нашу дядьківську млявість верх в усьому візьмуть крайні соціалістичні елементи (М. Стельмах);

// Найрадикальніший (про думки, переконання і т. ін.).

Я пригадав собі, що стрічався з ним і в іншому товаристві, де він держався крайніх поглядів та виставляв себе демократом (М. Коцюбинський).

Кра́йні за́ходи див. за́хі́д¹;

Кра́йня (Дале́ка) Пі́вніч див. пі́вніч²;

Кра́йня потре́ба див. потре́ба;

(1) Лі́вий кра́йній, спорт. – один з гравців футбольної команди, що грає зліва.

Він сам, цей молодий Перебийніс, грає лівого крайнього (М. Йогансен);

У нас спорт організовано, .. в кожній сім'ї – чи стрибун, чи бігун, чи штангіст, чи воротар, чи крайній правий, чи крайній лівий (Остап Вишня);

(2) Пра́вий кра́йній, спорт. – один з гравців футбольної команди, який грає справа.

У цей час правий крайній .. гарматним пострілом з кута штрафного майданчика забив шостий .. м'яч у ворота суперника (О. Авраменко);

Хто повiрить, що ви дружина правого крайнього й гасаєте, як i всi, мiж м'ясо-молочними рядами (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

крайній

Значення в інших словниках