крайній

КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й) (який перебуває, розташований на кінці, в кінці чогось), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, ОСТА́ННІЙ (який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо); КРА́ЙНІЙ (який міститься скраю, на межі чогось). До кінцевої зупинки залишилось не більше як тридцять кілометрів (О. Донченко); Оглядає останні вагони, молотком об колеса дзвенить (В. Сосюра); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М. Томчаній).

НАЙБІ́ЛЬШИЙ (максимально можливий вияв інтенсивності якоїсь ознаки), ЯКНАЙБІ́ЛЬШИЙ підсил., ЩОНАЙБІ́ЛЬШИЙ підсил., МАКСИМА́ЛЬНИЙ, НАЙВИ́ЩИЙ, ПО́ВНИЙ (про швидкість, силу тощо); ГРАНИ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ (який є останнім ступенем у розвитку якоїсь ознаки); ПЕРШОЧЕРГО́ВИЙ (із сл. вага, важливість і т. ін.). — Жити неробою — то найбільша ганьба! (О. Гончар); Перекладацька діяльність високоталановитого поета (Ю. Тувіма) заслуговує якнайбільшої поваги (М. Рильський); Поезія з-поміж усіх родів літератури передбачає максимальну концентрацію думки і почуття, отже — граничну точність, свіжість і лаконічність вислову (Л. Новиченко); Максимальна температура; — Любов — найвища поезія, світ для серця, сонце в нашому хмарному буденному животті, — сказав Комашко (І. Нечуй-Левицький); Вони (танки) мчали на повній швидкості, розкидаючи гусеницями сніг (Григорій Тютюнник); От така я тепер, як була в Києві перед виїздом (тільки припадків і крайньої нервовості нема) і кашляю в тій же мірі (Леся Українка); Питання першочергової ваги. — Пор. 1. надзвича́йний.

НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.). Після болісного переживання обидві (жінки) відчули настійну потребу поділитися потаємним (Я. Баш); Життя ставить свої настійні вимоги; Ніякого заперечення не може викликати думка про доконечну потребу визначення (дефініції) предмета тієї чи іншої науки (М. Рильський); (Нонна:) Але ж ми не потурбували б Трохима Васильовича, коли б для цього не було крайньої потреби (Л. Дмитерко); Перекладаю ("Івана Вишенського") близько, віддаляючись від оригіналу в будові фрази тільки в конечній потребі (В. Самійленко); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський); — Маю до вас пильне-пильне прохання (С. Васильченко).

ОСТА́ННІЙ (який не можна далі переносити — із сл. термін, строк, час і т. ін.), КРА́ЙНІЙ, ГРАНИ́ЧНИЙ, ПОСЛІ́ДНІЙ діал. Останній строк подачі журналу; Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначають два місяці (М. Коцюбинський); 2 роки — граничний строк зберігання продукції; Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви встановили як послідній у нашій умові (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крайній — кра́йній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. крайній — Кінцевий; (у ряду) останній; (- міру вияву) страшенний, граничний; (- заходи) найсуворіший, найрішучіший; (- потребу) СОВ. пекучий, нагальний, винятковий; (випадок) найгірший; (погляд) найрадикальніший, найнепримиренніший, екстремістський. Словник синонімів Караванського
  3. крайній — [крайн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. крайній — -я, -є. 1》 Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. 2》 Якого далі не можна зволікати, переносити; останній. Крайня пора. 3》 Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач.). Крайні злидні. На крайній випадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крайній — КРА́ЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось. Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (М. Коцюбинський); Ліс .. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М. Словник української мови у 20 томах
  6. крайній — на кра́йній ви́падок. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (П. Фразеологічний словник української мови
  7. крайній — Кра́йній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. крайній — КРА́ЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (Коцюб., І, 1955, 236); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (Томч., Готель.., 1960, 40). Словник української мови в 11 томах
  9. крайній — Крайній, -я, -є Крайній. Зачну свататися з крайньої хати. ЗОЮР. І. 309. Словник української мови Грінченка