1. Словник синонімів української мови

крайнощі

НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн., КРА́ЙНІСТЬ (те, що становить крайній ступінь чого-небудь); ПЕРЕГИ́Н (надмірність, що призводить до порушення правильної лінії діяльності, поведінки і т. ін.). Надмірність вологи в ґрунті; Карпоярівці ніколи не відзначалися тілесними надмірностями, простіше кажучи, серед них не було товстих (П. Загребельний); Антін Глущук (герой твору "Визволена земля" С. Чорнобривця) — жива, живо відчутна людина, написана без фальші, без надужиття (Ю. Смолич); Він ладен був іти на будь-які крайнощі.., аби лиш здобути те, чому й ціни нема і що зветься коханням (О. Гончар); Досить часто зустрічаються у виступах деяких критиків дві крайності (О. Левада); — Звичайно, одягатися треба чисто, але мені здається, що в тебе у цьому питанні невеличкий перегин (О. Донченко). — Пор. 1. на́дмір.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крайнощі — кра́йнощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. крайнощі — -ів, мн. 1》 Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Вдаватися до крайнощів. Впадати в крайнощі. 2》 перен. Те саме, що крайність 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Між силами добра і зла зберігай рівновагу, крайнощів уникай (О. Словник української мови у 20 томах
  4. крайнощі — дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський). Фразеологічний словник української мови
  5. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. 1. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Словник української мови в 11 томах