1. Фразеологічний словник української мови

крайнощі

дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський).

дохо́дити / дійти́ до кра́йнощів. Переступати межу, перевищувати міру в чому-небудь, діючи запопадливо, необдумано і т. ін. До крайнощів, як то кажуть, не дійшло. Але .. наші хлопці не одмовили собі в приємності побешкетувати з радощів (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крайнощі — кра́йнощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. крайнощі — -ів, мн. 1》 Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Вдаватися до крайнощів. Впадати в крайнощі. 2》 перен. Те саме, що крайність 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Між силами добра і зла зберігай рівновагу, крайнощів уникай (О. Словник української мови у 20 томах
  4. крайнощі — НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн. Словник синонімів української мови
  5. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. 1. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Словник української мови в 11 томах