крайнощі
КРА́ЙНОЩІ, ів, мн.
Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо.
Між силами добра і зла зберігай рівновагу, крайнощів уникай (О. Гончар);
Власне, й любив [Дмитро Іванович] їх за молодечий запал, сміливість, безоглядність. Він-бо знав, що на тому тримаються всі відкриття, всі шукання, всіляко стимулював їх, тільки намагався утримати од крайнощів (Ю. Мушкетик);
Мама за такі крайнощі сильно ображалася і надовго переставала з ним розмовляти (Ю. Андрухович);
Чіткий правовий розподіл повноважень різних видів влади має не допустити крайнощів – надмірної концентрації прав у руках однієї посадової особи у сфері національної безпеки й колегіальну безвідповідальність при прийнятті рішень у надзвичайних ситуаціях (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- крайнощі — кра́йнощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
- крайнощі — -ів, мн. 1》 Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Вдаватися до крайнощів. Впадати в крайнощі. 2》 перен. Те саме, що крайність 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крайнощі — дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський). Фразеологічний словник української мови
- крайнощі — НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн. Словник синонімів української мови
- крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. 1. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Словник української мови в 11 томах