1. Словник української мови у 20 томах

крамольник

КРАМО́ЛЬНИК, а, ч., заст.

Бунтівник, бунтар, заколотник.

У старовину грішників або крамольників .. палили при повному зборі найвищого духовенства, адміністрації й війська (В. Самійленко);

Голуб'ятников добре зважив, де він зможе, нарешті, позбутися крамольників, що розкладають армію (Гео Шкурупій);

А воєвода вже кричить: – Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта);

Доки тиран і крамольник смертні, життя існує (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крамольник — крамо́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. крамольник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. крамольник — -а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крамольник — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Словник синонімів української мови
  5. крамольник — КРАМО́ЛЬНИК, а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник. У старовину грішників або крамольників.. палили при повному зборі найвищого духовенства, адміністрації й війська (Сам., II, 1958, 298). Словник української мови в 11 томах