1. Словник української мови у 20 томах

красунчик

КРАСУ́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. або ірон. до красу́нь.

Пан Купа квапився додому, де зостався з його жінкою чепурненький красунчик (О. Ільченко);

– Бачили ми й не таких красунчиків!. (П. Загребельний);

Він красунчик. Трохи підросте, стане справжнім серцеїдом (О. Авраменко, В. Авраменко);

Люба кохала красунчика Макса (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. красунчик — красу́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. красунчик — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  3. красунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до красунь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. красунчик — КРАСУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до красу́нь. Пан Купа квапився додому, де зостався з його жінкою чепурненький красунчик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 258). Словник української мови в 11 томах