красуня

КРАСУ́НЯ, і, ж.

1. Уродлива дівчина, жінка.

Під деревом .. стояла дивної краси висока молода красуня (І. Нечуй-Левицький);

Глухою доріжкою .. ходила в саду доросла дочка учителя, красуня Маруся (С. Васильченко);

Звівши очі, Андрій побачив у вікні красуню-панночку (О. Довженко);

Була дівчина удегейка, красуня, мавочка (І. Багряний);

Брат, усі родичі заздрили – привіз [Опанас] жінку-красуню, освічену, виховану (О. Іваненко);

Білява красуня, сором'язливо схиливши вічі додолу, несла високий коровай, уквітчаний вінком (І. Білик);

Старий князь Попель, названий батько юної красуні, закликає богатирів усього Свазиленду вирушити на пошуки його названої дочки (Ю. Андрухович).

2. Про щось гарне (вживається перев. як прикладка).

Сонце сипле золотим промінням додолу, .. немов ніжно-розкішно цілує землю-красуню (І. Франко);

Тим часом віковий бастіон слов'янства на заході – чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (О. Гончар);

Справжніх лісових красунь везуть і підвозять, жваво торгують у підворіттях, на перонах приміських електричок (Л. Костенко).

3. сад. Уживається як складник термінів, що означають сорти яблунь, груш і т. ін.

Деякі вчені стверджують, що Лісова красуня як сорт була випадково виявлена Шатільйоном на початку XIX століття в лісі в околицях Алста в східній Фландрії (з наук.-попул. літ.);

Деякі сорти яблуні, наприклад, Боскопська красуня, утворюють у найнижчій частині пагона цілком розвинені бруньки (з навч. літ.);

Мліївська красуня дає великі плоди на карликових і середньорослих підщепах (із журн.).

△ (1) Нічна́ красу́ня – багаторічна трав'яниста декоративна рослина родини ніктагінових із запашними червоними, жовтими або білими квітками.

Незабудка мовчить, срібно сміється, як і нічна красуня – матіола (О. Бердник);

Вздовж доріжки було щедро насаджено квітів: флокси, жоржини, нічні красуні й троянди (Валерій Шевчук).