кредитка

КРЕДИ́ТКА, и, ж., розм.

1. Пластикова картка, яку видає клієнтам банк для кредитних розрахунків; кредитна картка (див. ка́ртка).

В руці він тримав декілька кредиток (В. Винниченко);

Офіціант зняв з моєї кредитки гроші (О. Авраменко, В. Авраменко);

Взяла якусь із кредиток у тій же шухляді (І. Карпа);

Абсолютно всі й повсюдно послуговуються кредитками (з газ.).

2. заст. Кредитовий квиток (див. квито́к); кредитівка.

Він ткнув .. дядькові кредитку на три карбованці (Олесь Досвітній);

Мар'яна вийняла з чулка [з панчохи] пачку кредиток і з силою кинула їх у куток (М. Хвильовий);

Він загріб кредитки й сховав їх акуратно в кишеню (М. Йогансен);

Дядько Андрій дістав засмальцьовані кредитки (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кредитка — креди́тка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кредитка — -и, ж., заст. розм. Кредитний квиток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кредитка — КРЕДИ́ТКА, и, ж., заст., розм. Кредитний квиток. Він ткнув .. дядькові кредитку на три карбованці (Досв., Вибр., 1959, 292); Не цурався і Дорохтей цього зарібку [торгівлі грішми], хоч і зменшився він після введення кредиток (Стельмах, І, 1962, 234). Словник української мови в 11 томах