кредитка
КРЕДИ́ТКА, и, ж., розм.
1. Пластикова картка, яку видає клієнтам банк для кредитних розрахунків; кредитна картка (див. ка́ртка).
В руці він тримав декілька кредиток (В. Винниченко);
Офіціант зняв з моєї кредитки гроші (О. Авраменко, В. Авраменко);
Взяла якусь із кредиток у тій же шухляді (І. Карпа);
Абсолютно всі й повсюдно послуговуються кредитками (з газ.).
2. заст. Кредитовий квиток (див. квито́к); кредитівка.
Він ткнув .. дядькові кредитку на три карбованці (Олесь Досвітній);
Мар'яна вийняла з чулка [з панчохи] пачку кредиток і з силою кинула їх у куток (М. Хвильовий);
Він загріб кредитки й сховав їх акуратно в кишеню (М. Йогансен);
Дядько Андрій дістав засмальцьовані кредитки (А. Дімаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кредитка — креди́тка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- кредитка — -и, ж., заст. розм. Кредитний квиток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кредитка — КРЕДИ́ТКА, и, ж., заст., розм. Кредитний квиток. Він ткнув .. дядькові кредитку на три карбованці (Досв., Вибр., 1959, 292); Не цурався і Дорохтей цього зарібку [торгівлі грішми], хоч і зменшився він після введення кредиток (Стельмах, І, 1962, 234). Словник української мови в 11 томах