1. Словник української мови у 20 томах

кресиво

КРЕСИ́ВО, а, с., діал.

Кресало.

– Десять днів степом їхав та хіба сирою рибою живився, бо й кресива в мене нема, щоб вогонь розвести (А. Чайковський);

* У порівн. Вітрець повіне [повіє], то колоски так і крешуть, як у кресиво (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кресиво — креси́во іменник середнього роду кресало діал. Орфографічний словник української мови
  2. кресиво — -а, с., зах. Кресало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кресиво — КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм., КРЕСИ́ВО діал., ОГНИ́ВО заст. Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О. Словник синонімів української мови
  4. кресиво — КРЕСИ́ВО, а, діал. Кресало. Вітрець повіне, то колоски так і крешуть, як у кресиво (Барв., Опов.., 1902, 147). Словник української мови в 11 томах
  5. кресиво — Креси́во, -ва с. = кресало. Шух. І. 129. Словник української мови Грінченка