креси
КРЕ́СИ, ів, мн.,
1. Найвіддаленіші від центру частини якої-небудь місцевості; околиця (див. око́лиця¹ 1, 3).
– То дуже мудро, що ви .. козацтво ширите не лиш на східні, а на західні креси країни (Г. Тарасюк);
Звідкіль мене в цей простір занесло, на креси божевільної Європи (О. Забужко);
Пасіонарний вибух .. спричинив .. виникнення нового Райху на північних кресах цього згаданого геополітичного масиву (В. Кожелянко).
2. Окраїни Речі Посполитої (звичайно про українські та білоруські землі).
Король пообіцяв козакам вчасно виплачувати утримання за службу на кресах (З. Тулуб);
Шляхта подуріла від сваволі, живучи на кресах між козацтвом (Іван Ле);
А самі українські землі інакше не називалися як кресами Речі Посполитої (І. Цюпа);
– А повернувшись в ойчизну [вітчизну] свою Польську, підбурю хлопство проти вельможного панства та й буду гуляти по кресах (В. Малик).
Значення в інших словниках
- креси — кре́си множинний іменник східні окраїни давньої Польщі, в т.ч. українські землі іст. Орфографічний словник української мови
- креси — -ів, мн., іст. Окраїни давньої Польщі (перев. про українські землі). || У панській Польщі – східні окраїни – українські та білоруські землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- креси — (земля) окраїна, околиця Словник чужослів Павло Штепа
- Креси — (Kresy, окраїна) частина держави, яка міститься поблизу кордону; в Польщі в XVII-XVIII ст. під к. розумілася смуга прикордонних земель в пд.-сх. частині країни; в період поділу Польщі — район рос. анексії по р. Буг (на сх. від Кор. Пол.), також іноді пол. землі під прусським пануванням. Універсальний словник-енциклопедія
- креси — Кре́си, -сів, -сам (польонізм) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- креси — КРЕ́СИ, крес, мн., іст. Окраїни давньої Польщі (звичайно про українські землі). Король пообіцяв козакам вчасно виплачувати утримання за службу на кресах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30); Шляхта подуріла від сваволі, живучи на кресах між козацтвом (Ле... Словник української мови в 11 томах