1. Словник української мови в 11 томах

креси

КРЕ́СИ, крес, мн., іст. Окраїни давньої Польщі (звичайно про українські землі).

Король пообіцяв козакам вчасно виплачувати утримання за службу на кресах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30);

Шляхта подуріла від сваволі, живучи на кресах між козацтвом (Ле, Наливайко, 1957, 153);

// У панській Польщі — східні окраїни — українські та білоруські землі.

А самі українські землі інакше не називалися як кресами Речі Посполитої (Цюпа, Україна.., 1960, 254).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. креси — кре́си множинний іменник східні окраїни давньої Польщі, в т.ч. українські землі іст. Орфографічний словник української мови
  2. креси — -ів, мн., іст. Окраїни давньої Польщі (перев. про українські землі). || У панській Польщі – східні окраїни – українські та білоруські землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. креси — (земля) окраїна, околиця Словник чужослів Павло Штепа
  4. креси — КРЕ́СИ, ів, мн., 1. Найвіддаленіші від центру частини якої-небудь місцевості; околиця (див. око́лиця¹ 1, 3). – То дуже мудро, що ви .. козацтво ширите не лиш на східні, а на західні креси країни (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. Креси — (Kresy, окраїна) частина держави, яка міститься поблизу кордону; в Польщі в XVII-XVIII ст. під к. розумілася смуга прикордонних земель в пд.-сх. частині країни; в період поділу Польщі — район рос. анексії по р. Буг (на сх. від Кор. Пол.), також іноді пол. землі під прусським пануванням. Універсальний словник-енциклопедія
  6. креси — Кре́си, -сів, -сам (польонізм) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)