кривдження

КРИ́ВДЖЕННЯ, я, с.

Дія за знач. кри́вдити.

Чуючи себе безсильною запобігти кривдженню селян (се було 1849 року), небагато звертала [влада] уваги й на те, коли селяни потурбували свойого [свого] кривдника (І. Франко);

Людина, засліплена пожадливістю, ніколи не доходить до добробуту, бо Бог не благословить нечесному ремісникові, несумлінному купцеві, визискові і кривдженню ближніх (з рел.-церк. літ.);

Психологічне насильство – це примушення до дій, що суперечить моральним принципам, висміювання, приниження гідності, дратування, кривдження, залякування (із журн.).