кривджений

КРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до кри́вдити.

[Жандарм:] Я полюбив отсю бідолаху, Анну, сироту.., кривджену нелюдами-братами (І. Франко);

Навіть гнані, упосліджені і кривджені Пірат, Полкан та Дзвоник [собаки] відчули в цій новій дівчині лагідну та жалісливу натуру (В. Козаченко);

Волохи оголосили киянам, що Перун – споконвічний полянський бог, лише довгі роки паплюжений і кривджений (І. Білик);

Був [Яків] кривджений – і сам кривдив, був зневажуваний – і сам зневажав (Г. Пагутяк);

// кри́вджено, безос. пред.

Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові? І пограбували, і в тюрму закинули, й по етапу тягали (Б. Грінченко);

Всяко бувало в житті: було і кривджено її [Полю], було й премійовано, але все це тепер кудись відійшло (О. Гончар).