кривда

КРИ́ВДА, и, ж.

1. Несправедливий учинок щодо кого-, чого-небудь, несправедливе ставлення до когось, чогось; несправедливість (у 2 знач.).

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї (М. Коцюбинський);

[Сильвестр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, Які судити ти ще молодий (І. Кочерга);

Відтоді, як заподіяно йому страшну кривду, минуло вже чотири роки (Б. Антоненко-Давидович);

– Мені не звикати від клятих запорогів кривду терпіти (Д. Білий);

// Те саме, що обра́за 2.

Не стільки гірка кривда, як злість налила її очі сльозами (І. Нечуй-Левицький);

Олена розплакалася .. То не були сльози гіркого жалю чи невигоєної кривди (Ірина Вільде).

2. Те саме, що шко́да¹ 1.

Вона .. без кривди домашньому комфорту могла робити ще більші пожертвування (Н. Кобринська);

За що вони Юрка ненавиділи? Одним словом сказати, за те, що той невмовний .. Яка їм із того кривда, вони не могли сказати (Л. Мартович);

Думаю, що йому не буде кривди, якщо партія дасть йому більшу плату за той час роботи при редакції (Леся Українка).

3. нар.-поет. Те саме, що непра́вда 1.

Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиває... (Т. Шевченко);

Земле, моя всеплодющая мати, .. дай .. Ясність думкам – в серце кривди влучать (І. Франко);

– Не вчись, дочко, брехать! Кривдою світ пройдеш, та назад не вернешся (Грицько Григоренко);

Ми ростемо у височінь і вшир, І правда наша кривду поборола... (М. Рильський);

– У світі таке чиниться, що правда кривду побиває, а зрада – вірність... (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me