кривджений

КРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до кри́вдити.

[Ж андарм:] Я полюбив отсю бідолаху, Анну, сироту.., кривджену нелюдами-братами (Фр., IX, 1952, 143);

Навіть гнані, упосліджені і кривджені Пірат, Полкан та Дзвоник відчули в цій новій дівчині лагідну та жалісливу натуру (Коз., Сальвія, 1959, 30);

// кри́вджено, безос. присудк. сл.

Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові? І пограбували, і в тюрму закинули, й по етапу тягали (Гр., II, 1963,452).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кривджений — кри́вджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. кривджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до кривдити. || кривджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кривджений — КРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до кри́вдити. [Жандарм:] Я полюбив отсю бідолаху, Анну, сироту.., кривджену нелюдами-братами (І. Франко); Навіть гнані, упосліджені і кривджені Пірат... Словник української мови у 20 томах