криворукий
КРИВОРУ́КИЙ, а, е.
Який має криві, покручені руки.
– Ти .. такий, що й криворуким воювати будеш.., – говорив .. безногий інвалід (А. Іщук);
– Хто це вам таке сказав? – блимнув сердито Балтазар. – Чи не той криворукий Людвіг? (Г. Пагутяк);
// перен. Те саме, що невмі́лий 1, 3.
– Е-е, – говорить Григорій, посміхаючись, – після твоєї косовиці не треба й молотити – все зерно висипалось. Коса, брат, не слухається криворуких (М. Сиротюк);
// у знач. ім. кривору́кий, кого, ч.; кривору́ка, кої, ж. Про людину з такими руками.
– Геть.., криворукий! – крикнула вона (Г. Епік).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- криворукий — кривору́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- криворукий — -а, -е. Який має криві руки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- криворукий — КРИВОРУ́КИЙ, а, е. Який має криві руки. — Геть.., криворукий! — крикнула вона (Епік, Тв., 1958, 293); — Ти.. такий, що й криворуким воювати будеш..,— говорив.. безногий інвалід (Іщук, Вербівчани, 1961, 427). Словник української мови в 11 томах