крига
КРИ́ГА, и, ж.
1. Скупчення замерзлої води.
Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать... (Т. Шевченко);
Швидка течія невпинно мчала під кригою (А. Шиян);
* Образно. Задзвеніла вода, забурлила, Рветься крига, скресає ріка (М. Гірник);
// Те саме, що лід.
Біля .. [ополонки] ставили вилитий з криги високий хрест (Б. Антоненко-Давидович);
Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (О. Гончар);
Кінь їде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого... (В. Близнець);
* Образно. Крига ніяковості була розтоплена привітною усмішкою гостя (Н. Рибак);
* У порівн. Рогніда усміхнулася, але її усміх був справді холодний, наче крига (Юліан Опільський).
2. Те саме, що крижи́на.
Бричку нашу треба було .. з осторогою перевезти .. по кригах (Ганна Барвінок);
Криги здорові пливуть звідусюди (М. Коцюбинський);
Збила [Михайла] крига на Днiстрi (Р. Андріяшик);
З грозового неба падали не градини, а цілі шматки криги завширшки з долоню (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
3. збірн. Лід скреслих річок, озер і т. ін.; крижини.
І Нева Тихесенько кудась [кудись] несла Тоненьку кригу попід мостом (Т. Шевченко);
На річці скрегоче крига (М. Коцюбинський);
Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море (О. Довженко);
Потовчена снарядами крихка крига треться об береги! (О. Гончар);
Дніпро, щойно звільнившись од криги, був широкий, наче море (І. Білик).
Бра́тися / взя́тися кри́гою див. бра́тися;
Форсува́ти кри́гу (крижану́ перепо́ну і т. ін.) див. форсува́ти.
◇ [І] льо́ду (сні́гу [торі́шнього], кри́ги) се́ред (посе́ре́д) зими́ не ви́просиш див. випро́шувати;
(1) Кри́га скре́сла (зру́шила) – почалася якась робота, діяльність; є певні зрушення в якійсь давній справі, роботі і т. ін.
Петро .. дістав наказ пересунути батарею ще далі на південний схід, зайняти позиції. Названо точку... Крига зрушила. Події почали розвиватися швидко (І. Багряний);
І як крига скресла після його слів – обійми, жарти, сміх... (М. Малиновська);
З Євгенової душi скресла крига страху (Ю. Мушкетик);
Знайомилася з незнаною досі діаспорою, що наводнила столичні вулиці, і почувалася на гребені часу, надцятим чуттям вловлюючи: крига скресла, вороття назад не буде (Г. Тарасюк);
Крига скресла, коли однiєї дощової днини Гриша вiдмовився їхати в приватний сектор (А. Кокотюха).
Значення в інших словниках
- крига — кри́га 1 іменник жіночого роду лід кри́га 2 іменник жіночого роду крижина Орфографічний словник української мови
- крига — Лід, зб. крижини; (тонка) шерех, шуга, сало; (одна брила) крижина. Словник синонімів Караванського
- крига — [крига] -гие, д. і м. -из'і Орфоепічний словник української мови
- крига — Те ж саме, що й лід. Гірничий енциклопедичний словник
- крига — -и, ж. 1》 Те саме, що лід. 2》 Те саме, що крижина. 3》 збірн. Битий лід скреслих водоймищ, річок і т. ін.; крижини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крига — бра́тися / взя́тися кри́гою, зі сл. о́чі, по́гляд. Ставати холодним, байдужим. — Мамо…— з серцем повертається до невеличкої постаті, а невеселі очі беруться кригою: ну, чого їй додивлятись за ним, наче за немовлям (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- крига — ЛІД (замерзла й затверділа вода), КРИ́ГА, ПРИПА́Й, СА́ЛО, ШУГА́, ШЕ́РЕШЕНЬ (тонкий шар криги або дрібні крижинки на поверхні води перед льодоставом). Словник синонімів української мови
- крига — Кри́га, -ги, -зі; кри́ги, криг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- крига — КРИ́ГА, и, ж. 1 . Те саме, що лід. Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать… (Шевч., І, 1951, 42); Морозом тріскучим зціпило тебе, У кригу важку окувало (Фр. Словник української мови в 11 томах
- крига — Крига, -ги ж. Ледъ; пловучій ледъ. Тричі крию замерзала, тричі роставала. Шевч. 111. Холодний, як крига. Ном. крига скресла, крига йде. Ледъ тронулся. Скоро отсе крига скресла... Катря уже й веснянки заспівала. МВ. ІІ. 77. ум. кри́женька, кри́жка. Словник української мови Грінченка