1. Словник української мови у 20 томах

кримінал

КРИМІНА́Л, у, ч.

1. юр. Карний злочин.

Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Панас Мирний);

Старшина кілька секунд розмірковував, чи не підлягає криміналу безпатентна діяльність георозвідника-аматора (М. Дашкієв);

– Але Дженні не ваша .. Вона моя! Чуєте, моя! Я нікому її не віддам, нікому! Тут немає ніякого криміналу! (В. Чемерис);

– В часи, .. коли мій друг Бурдик жив і творив, зберігання такого архіву вважалося криміналом! (В. Діброва);

// Те, що порушує моральні норми і заслуговує на загальний осуд.

– Надто ганебно це – виправдовуватися, не відчуваючи за собою ніякого криміналу... (Ю. Шовкопляс);

Криміналу у ваших словах немає анітрохи (Ю. Андрухович);

// збірн. Те саме, що криміналіте́т.

– Знаєте, скільки на тому базарі крутиться криміналу? (А. Кокотюха);

Він є учасником війни, і тому з ним не можна як з рядовим криміналом (Є. Кононенко).

2. заст. В'язниця, тюрма.

Тиждень минув від хвилини, коли брати переступили пороги криміналу, а ще не кликано їх до суду (І. Франко);

[Жураківський:] Правду кажучи, то він, сірома, і до криміналу попав через свою охоту до науки (С. Васильченко);

[Чмур:] Уночі збиратись заборонено. Ну, чого стоїте? Бо я вас усіх до криміналу (Ю. Мокрієв);

– Наїде поліція, то й до криміналу запакують! (М. Малиновська);

П'ятнадцять літ в криміналі відсидів [хлопець] (Ю. Винничук);

Конгрес накрила польська поліція. Заарештувала всіх учасників, і суд засудив їх до криміналу (М. Андрусяк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кримінал — Криміна́л: — в'язниця [1;14;21;42;47;X] — в'язниця; злочин, за який злочинець повинен попасти до «криміналу» [VII] — тюрма [24;II,IV-VI,IX] — тюрма, в'язниця [III] Словник з творів Івана Франка
  2. кримінал — криміна́л іменник чоловічого роду карний злочин; в'Язниця — арх. розм. Орфографічний словник української мови
  3. кримінал — ЮР. склад злочину; ЖМ. <�карний> злочин; Р. в'язниця, тюрма. Словник синонімів Караванського
  4. кримінал — -у, ч. 1》 розм. Карний злочин. 2》 заст. В'язниця, тюрма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кримінал — див. тюрма Словник чужослів Павло Штепа
  6. кримінал — кримі́на́л 1. в'язниця (ст): А я си́джу в криміна́лі за Вкраїну – рідний край (із пісні); А ти знєш, брате Соловію, що за той пакуночок не то що ми обидва, але й наші діти та внуки не вилізли б з криміналу до самої смерти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кримінал — У, ч. 1. Темні справи, шахрайство. А такі справи — вже кримінал. 2. Злодії. Ти уявляєш, якщо цей кримінал випустять на вулиці? Словник сучасного українського сленгу
  8. кримінал — (-у) ч.; мол. Галаслива вечірка. Сленг-лікбез 4. Словник жарґонної лексики української мови
  9. кримінал — Тюрма, в'язниця Словник застарілих та маловживаних слів
  10. кримінал — криміна́л (від лат. criminalis – злочинний) кримінальний злочин. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. кримінал — В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал. Словник синонімів української мови
  12. кримінал — Криміна́л, -лу, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. кримінал — КРИМІНА́Л, у, ч. 1. розм. Карний злочин. Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Мирний, V, 1955, 430); — Надто ганебно це — виправдовуватися, не відчуваючи за собою ніякого криміналу… (Шовк. Словник української мови в 11 томах
  14. кримінал — рос. криминал злочинні дії, що підлягають кримінальному покаранню. Eкономічна енциклопедія