1. Словник української мови у 20 томах

критик

КРИ́ТИК, а, ч.

1. Той, хто аналізує, оцінює літературні, мистецькі та наукові твори.

Друкарю! Не дрімай... Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав (Л. Боровиковський);

Історія знає трагічні помилки великих митців і критиків (М. Рильський);

Я не замислювався й не замислююся над питанням про своє місце в українській літературі: це справа критиків, літературознавців і читачів (Б. Антоненко-Давидович);

Торік Дзвінка вперше приїхала на землю предків, де ми й познайомилися через одного критика (В. Діброва);

Критики пишуть критичнi статтi, й треба чесно сказати, що тiльки в них це непогано виходить... (О. Чорногуз);

Якщо кілька відомих критиків зійшлися на думці, що твій партнер грав добре, то, може, так воно й було, а твоя оцінка хибна (Ю. Покальчук, пер. з тв. Дж. Селінджера).

2. Той, хто аналізує, розглядає різні життєві явища, дає кому-, чому-небудь оцінку, виявляє вади, хиби.

– Я знаю, що писар .. заздріває [бачить] в мені свого критика й наглядача (І. Нечуй-Левицький);

Він придивлявся до неї .. оком естетика й критика (І. Франко);

– Я критик, се правда; часами навіть і безмилосердний критик, однак більше над собою, як над другими (О. Кобилянська);

[Сагайдак:] Чого йому ще треба? [Настя:] Як же? Твій улюблений друг і присяжний критик (Л. Дмитерко);

Я поглинав той напій мудрості невпинно, невтомно, ігноруючи оцінки критиків чи вчителів (О. Бердник);

Її влаштовувало бути доброзичливим критиком та порадником у розмовах з подругами (Г. Вдовиченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. критик — Кри́тик: — (несправедливий) — тут: закид, докір (несправедливий) [32] Словник з творів Івана Франка
  2. критик — кри́тик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. критик — див. письменник Словник синонімів Вусика
  4. критик — -а, ч. 1》 Той, хто аналізує, оцінює літературні, мистецькі та наукові твори. Літературний критик. Театральний критик. 2》 Людина, що аналізує, розглядає різні життєві явища, дає кому-, чому-небудь оцінку, виявляє вади, хиби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. критик — кри́тик (від грец. κριτικός – здатний розрізняти) 1. Особа, професією якої є критика художніх, мистецьких, публіцистичних і наукових творів чи вистав, концертів та художніх виставок. 2. Особа, яка розглядає, аналізує та оцінює дії, поведінку інших. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. критик — не витри́мувати кри́тики. Виявлятися зовсім непридатним для чого-небудь, незадовільним за своїми якостями, властивостями і т. ін.; не відповідати певним вимогам. — Спочатку покажіть мені ваш садок. Фразеологічний словник української мови
  7. критик — КРИ́ТИК (людина, що аналізує, розглядає різні життєві явища, дає комусь, чомусь оцінку, виявляє вади, хиби); КРИТИКА́Н розм. (людина, схильна до дріб'язкової, упередженої критики); ГОЛО́БЕЛЬНИК розм. (той, хто надто грубо критикує когось, щось). Словник синонімів української мови
  8. критик — Кри́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. критик — КРИ́ТИК, а, ч. 1. Той, хто аналізує, оцінює літературні, мистецькі та наукові твори. Друкарю! Не дрімай… Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав (Бор., Тв., 1957, 130); Історія знає трагічні помилки великих митців і критиків (Рильський, Веч. Словник української мови в 11 томах
  10. критик — Критик, -ка м. Критикъ. А критиків хиба не страшно, котрі за помилку одну збентежуть так тебе?.. Алв. 6. Словник української мови Грінченка