крихта

КРИ́ХТА, и, ж.

1. Дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (перев. хліба).

Отак вона научала, Болящих лічила. А з убогим остатньою Крихтою ділилась (Т. Шевченко);

Баба мала за пазухою півхліба .. і крихту солі (І. Франко);

Очі в нього нагадували дві чашки киргизького чаю, в яких посередині плавало по великій крихті білого хліба (В. Барка);

Зграйка горобців літала понад морським берегом як завжди, живилася тим, що трапиться, – хлібними крихтами, виноградним насінням (В. Бичко);

Біліє розсипане вапно, крихти цементу... (О. Гончар);

Тітка Настя торби збирає, струснула крихти для горобців (Д. Білоус);

А снігу в лісі багато, стрягне по самі коліна, холодні крихти сипалися за онучі й танули (К. Гриб).

2. перен. Про дуже незначну, мізерну кількість чого-небудь.

Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців (Марко Вовчок);

Скрізь блукають голі-босі, Крихти лану ждуть і досі (П. Грабовський);

Повірте, що я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Ю. Яновський);

Диво, я не почував на нього за те, колишнє, ані крихти злості чи навіть досади (Ю. Мушкетик);

Життя у сферах розуму – химерне: На кожне “так” лунає гостре “ні”; Є в благороднім ділі крихта скверни, В найвищій правді – зародок брехні (Д. Павличко).

3. у знач. присл. кри́хту, розм. Дуже мало; трохи.

– Допоможи він [батько] мені крихту, каплю... і я б тепер багач на всю губу був (Панас Мирний);

Вони впіймали її братів і називають розбишаками їх лиш за те, що ті хотіли відомстити бодай крихту (П. Загребельний).

4. перен., пестл., рідко. Те саме, що кри́хітка 2.

Спи, моя крихто, рости крилата, Дітки вже сплять малі (Я. Шпорта);

Крихто моя кирпата, .. Скоро вже прийде тато, Дасть він тобі гостинця (Л. Компанієць).

◇ (1) До [оста́нньої (найме́ншої)] кри́хти (кри́шки, кри́хточки, кри́хітки, кри́хтоньки, кри́шечки):

а) повністю, геть усе.

І все до крихти розказала [княжна], Мені і Ксенії сестрі (Т. Шевченко);

Все, що було у торбині, Стеребив [Іван] до кришки (С. Руданський);

[Сестра Мархва:] Уже, либонь, своїй матері усе розказала, до крихти відкрила (Панас Мирний);

– Розкажу я все до крихтоньки Завтра матері твоїй... (О. Олесь);

– Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисно збитки робить, а в кого ненароком худоба вскочила в спаш. Все він знає до найменшої кришечки (М. Стельмах);

Однієї чудової ночі Жака заарештували й делікатно запропонували передати до скарбниці ордену все золото до останньої крихітки (М. Білкун);

Ми мовчки доїдаємо все до крихти (І. Карпа);

б) усі, до одного.

Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути... (М. Коцюбинський);

в) дуже, надзвичайно.

– Чув, як ганьбив мене цей празник [чоловік] на людях? – Бо чесний він до останньої крихти (М. Стельмах);

[І (ні)] рі́ски (рі́сочки, кри́хти, роси́нки і т. ін.) в ро́ті не було́ див. бу́ти;

[І] рі́ски (рі́соньки, рі́сочки, кри́хти) в рот не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

(2) На кри́хту – трохи, незначною мірою.

Один Чіпка не спить .. Йому ввижається Галя. Така ж весела, хороша, хоч би на крихту змінилася (Панас Мирний);

(3) Ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки, кри́хи, крихти́ни, кри́хітки, кри́хточки, кри́хтоньки, кри́шечки) <�Ні (і) на кри́хту (на кри́хітку)>, із запереч. не – анітрохи, ніскільки, зовсім.

Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський);

Їдуть [три брати] так не день, не три дні, Вже в саквах самії злидні, Що ні хліба ні крихтини, Ані солі порошини! (І. Манжура);

Одні утрати та утрати виводила перед нею [Марією] її споминка, а щастя та втіхи – ані кришечки (Панас Мирний);

Наймички вже не боялись її ані кришки, сміялись з неї в вічі (І. Нечуй-Левицький);

За дітей своїх я й крихти не боюсь (І. Франко);

Барометр уперто показував “дощ”.. Старий, непотрібний струмент [інструмент], він і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке (М. Коцюбинський);

Марта не була на їх [батьків] схожа .. ані крихточки (Грицько Григоренко);

Даю тобі слово, що ти ні на крихту не прив'яжеш до себе Клима тим, що плакатимеш... (В. Винниченко);

В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася (Григорій Тютюнник);

Без зайвих розмов я допався до їжі з вовчим апетитом людини, яка впродовж останніх трьох днів не мала в роті ані крихи (О. Авраменко, В. Авраменко).