1. Словник української мови у 20 томах

крихтина

КРИХТИ́НА, и, ж.

Те саме, що кри́хта 1, 2.

Хлопець обачливо їв – так, що стеріг кожну крихтину, з долоні брав її устами (В. Барка);

Хоч би як безнадійно все стояло, а людина завсігди [завжди] силкується вдержати в себе хоч крихтину маленьку надії... (Б. Грінченко);

Вважаю труд свій за крихтину З того, що взяв на борги (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крихтина — крихти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. крихтина — -и, ж. Те саме, що крихта 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крихтина — КРИ́ХТА (дрібненька частинка, шматочок, грудочка чогось — перев. хліба), КРИ́ШКА, КРИХТИ́НА, КРИ́ХА розм., КРИШИ́НА розм., ОКРУ́ШИНА розм., ОКРУ́ШКА розм., РИ́СКА (РІ́СКА) розм. Словник синонімів української мови
  4. крихтина — КРИХТИ́НА, и, ж. Те саме, що кри́хта 1, 2. Їдуть [три брати] так не день, не три дні. Вже в саквах самії злидні. Що ні хліба ні крихтини. Ані солі порошини! (Манж., Тв., 1955, 169); Вважаю труд свій за крихтину З того, що взяв на борги (Мал., Серце.., 1959, 209). Словник української мови в 11 томах