1. Словник української мови у 20 томах

кричання

КРИЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. крича́ти 1–4.

Та щойно проїздить падишах, затоптані в бруд квіти в'януть, шовки обдираються, юрми, яким обіцяно щедру плату за кричання на честь володаря, як завжди, обдурено (П. Загребельний);

Хеда так довго тамувала в собі це кричання (В. Шкляр);

Давно вимерзла душа, бо це кричала Хеда, яка так довго тамувала в собі це кричання (В. Шкляр);

Схлинання співу калинового, спливання крові в золоте, кричання зручене з тривогою: щось в святі чиниться не те... (П. Мовчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кричання — крича́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кричання — -я, с. Дія за знач. кричати 1), 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кричання — Крик, викрик, покрик, скрик, вереск, галас, гарбарк, гойк, гук, ґвалт, зойк, лемет, репет, див. вопіяти Словник чужослів Павло Штепа
  4. кричання — КРИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. крича́ти 1, 2, 4. Словник української мови в 11 томах
  5. кричання — Крича́ння, -ня с. Крикъ. Кричання не своїм голосом. Левиц. І. (Правда 1868, 520). Словник української мови Грінченка