криця

КРИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що сталь¹.

Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка);

Молотом щосили б'є [коваль]; Він залізу міць дає, Він тверду гартує крицю (М. Зеров);

В тому вітанні голос .. сталевара, Що крицю найкращу варить, аж іскор встають стожари (Я. Шпорта);

Дзвенять дзвони, дзвенить серце, дзвенить криця під молотом коваля (Г. Колісник);

Дядько, кивнувши на згоду, передав ручки щипців малому і заходився обіруч гатити по криці (Ю. Логвин);

* Образно. Я довго Фінського заливу Рухливу крицю споглядав (М. Рильський);

* У порівн. І мова, що в катів під вершлягом була, Міцною зробиться, як криця (В. Самійленко);

Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п'єте: змагайся і кріпись! (О. Теліга);

// Виріб із сталі.

Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці (І. Котляревський);

Козаки налетіли на драгунську хоругву, і заблискотіла криця! (В. Чемерис).

2. мет. Залізо з домішками і шлаковими включеннями, яке здавна одержували в горнах або безпосередньо з руди, не вдаючись до доменного процесу.

Залежно від розмірів горна, криця могла мати вагу до 150 кг (з наук.-попул. літ.);

Чавун порівняно з крицею мав високий вміст вуглецю і характеризувався крихкістю (з навч. літ.);

Криця холола в горні, темнішала, приймала тони бакану і кіноварі (З. Тулуб);

Після довгих годин гасили вогонь, розбивали домниці, де вже була не руда, а криця (С. Скляренко);

– Я з батьком та братами копав болотну руду і витоплював з неї крицю, сиріч залізо, і возив до Києва на продаж... (В. Малик).

3. заст. Те саме, що креса́ло.

Чумак .. набив люльку.., взяв губку та крицю, креснув – і викресав [вогню] (з легенди);

Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь (Панас Мирний);

Дивним видався доказ Коциби про перевагу криці і кременя над сірником для дідів і тих, що їх тепер обступили (І. Чендей);

Ось за пазухою в нього шкіряний кисеток, а там кресало з сизої криці, чорний кремінь і сухий трут – теж подарунок Родимів (П. Загребельний).