1. Словник української мови в 11 томах

криця

КРИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що сталь.

Слово, чому ти не твердая криця. Що серед бою так ясно іскриться? (Л. Укр., І, 1951, 126);

Молотом щосили б’є [коваль]; Він залізу міць дає, Він тверду гартує крицю (Зеров, Вибр., 1966, 466);

В тому вітанні голос колгоспника й сталевара, Що крицю найкращу варить, аж іскор встають стожари (Шпорта, Запоріжці, 1952, 99);

*Образно. Я довго Фінського заливу Рухливу крицю споглядав (Рильський, III, 1961, 255);

*У порівн. І мова, що в катів під вершлягом була. Міцною зробиться, як криця (Сам., І, 1958, 96);

// Виріб із сталі.

Блищали міді там і криці. Всі убрані були світлиці (Котл., І, 1952, 148);

Догодила й йому [запоріжцеві Безвухому] криця шляхетська у лівий висок (Стар., Облога.., 196І, 57).

2. мет. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну.

Криця холола в горні, темнішала, приймала тони бакану і кіноварі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 316);

За допомогою проковування з криць видаляли шлаки й одночасно ліквідували пористість криць (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 413).

3. розм., рідко. Те саме, що креса́ло.

Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь (Мирний, І, 1949, 333);

Чумак.. набив люльку.., взяв губку та крицю, креснув — і викресав [вогню] (Україна.., І, 1960, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. криця — Сталь, булат. Словник синонімів Полюги
  2. криця — кри́ця 1 іменник жіночого роду сталь кри́ця 2 іменник жіночого роду шматок металу; кресало Орфографічний словник української мови
  3. криця — І, ор. -ею. Сталь; уживається переважно в мові художніх творів. Не треба струн! Меча мені гостри, Заграй на кремені і криці! (О.Олесь). Літературне слововживання
  4. криця — Сталь; (загартована) дулевина, булат; ЖМ. кресало. Словник синонімів Караванського
  5. криця — -і, ж. 1》 Те саме, що сталь. || Виріб із сталі. 2》 мет. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. 3》 розм., рідко. Те саме, що кресало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. криця — КРИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що сталь¹. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка); Молотом щосили б'є [коваль]; Він залізу міць дає, Він тверду гартує крицю (М. Зеров); В тому вітанні голос .. Словник української мови у 20 томах
  7. криця — БУЛА́Т заст. (вид сталі), БУЛА́ТНА СТАЛЬ (КРИ́ЦЯ) заст., ДАМА́СЬКА СТАЛЬ. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був як в шкаралупі боб (І. Котляревський); Очі у Хмельницького спалахнули. Словник синонімів української мови
  8. криця — Кри́ця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. криця — Криця, -ці ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корня ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда криця употребляется вм. кресало. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202. Словник української мови Грінченка