криця

Значення в інших словниках

1. криця — кри́ця 1 іменник жіночого роду сталь кри́ця 2 іменник жіночого роду шматок металу; кресало Орфографічний словник української мови
2. криця — І, ор. -ею. Сталь; уживається переважно в мові художніх творів. Не треба струн! Меча мені гостри, Заграй на кремені і криці! (О.Олесь). Літературне слововживання
3. криця — Сталь; (загартована) дулевина, булат; ЖМ. кресало. Словник синонімів Караванського
4. криця — -і, ж. 1》 Те саме, що сталь. || Виріб із сталі. 2》 мет. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. 3》 розм., рідко. Те саме, що кресало. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. криця — КРИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що сталь¹. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка); Молотом щосили б'є [коваль]; Він залізу міць дає, Він тверду гартує крицю (М. Зеров); В тому вітанні голос .. Словник української мови у 20 томах
6. криця — БУЛА́Т заст. (вид сталі), БУЛА́ТНА СТАЛЬ (КРИ́ЦЯ) заст., ДАМА́СЬКА СТАЛЬ. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був як в шкаралупі боб (І. Котляревський); Очі у Хмельницького спалахнули. Словник синонімів української мови
7. криця — Кри́ця, -ці, -цею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. криця — КРИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що сталь. Слово, чому ти не твердая криця. Що серед бою так ясно іскриться? (Л. Укр., І, 1951, 126); Молотом щосили б’є [коваль]; Він залізу міць дає, Він тверду гартує крицю (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
9. криця — Криця, -ці ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корня ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда криця употребляется вм. кресало. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202. Словник української мови Грінченка