кровотік
КРОВОТІ́К, току, ч., фізіол.
Безперервний рух крові по судинах кровоносної системи.
Швидкість кровотоку, поряд з тиском крові, є основною фізичною величиною, що характеризує стан системи кровообігу (з наук. літ.);
Рушійною силою кровотоку є різниця тисків між різними відділами судинного русла: кров тече від ділянки високого тиску до ділянки низького тиску (з навч. літ.);
Сучасні методи діагностики дозволяють з високою точністю встановити причини порушень кровотоку по артеріях і венах організму (із журн.);
Бджолина отрута – розріджує і оновлює кров, покращує кровотік (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кровотік — -току, ж. Те саме, що кровотеча. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кровотік — кровоті́к мед. кровотеча (ст): Всіми природними отворами людського тіла може пуститися кров. В виду сего бувають кровотоки з носа, вуха, рота, міхура, матерниці і відходової кишки (Дрималик) Лексикон львівський: поважно і на жарт