1. Словник української мови у 20 томах

кроква

КРО́КВА, и, ж.

Два бруси, з'єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах; стропило.

Держачися крокви, по латах, мов по сходах.., доліз [злодій] до бантини (І. Франко);

Високо зводилися вгору крокви рублених приміщень (О. Десняк);

Ось вони закінчили стріху і взялися за гребінь. Старий розібрав прілу солому і став застеляти крокви тоненькими снопиками очерету (М. Циба);

То був новий, недобудований цегляний будинок, на якому не було ще й даху, тільки біліли голі свіжотесані крокви (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кроква — кро́ква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кроква — -и, ж. Два бруси, з'єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кроква — Дерев'яна, залізобетонна або сталева балка, яка підтримує покрівлю; розташована перпендикулярно до піддашшя. Універсальний словник-енциклопедія
  4. кроква — Кро́ква, -ви; кро́кви, кро́ко́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кроква — КРО́КВА, и, ж. Два бруси, з’єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах. На хаті заблищали крокви й лати, наче сухі ребра (Н.-Лев., II, 1956, 364); Держачися крокви, по латах, мов по сходах.. Словник української мови в 11 томах