кроква
КРО́КВА, и, ж. Два бруси, з’єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах.
На хаті заблищали крокви й лати, наче сухі ребра (Н.-Лев., II, 1956, 364);
Держачися крокви, по латах, мов по сходах.., доліз [злодій] до бантини (Фр., II, 1950, 24);
Високо зводилися вгору крокви рублених приміщень (Десняк, II, 1955, 466).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кроква — кро́ква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кроква — -и, ж. Два бруси, з'єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кроква — КРО́КВА, и, ж. Два бруси, з'єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах; стропило. Держачися крокви, по латах, мов по сходах.., доліз [злодій] до бантини (І. Словник української мови у 20 томах
- кроква — Дерев'яна, залізобетонна або сталева балка, яка підтримує покрівлю; розташована перпендикулярно до піддашшя. Універсальний словник-енциклопедія
- кроква — Кро́ква, -ви; кро́кви, кро́ко́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)