крок

КРОК, у, ч.

1. Рух ногою вперед, убік або назад, що його робить людина або тварина, ідучи або біжачи; ступінь ( див. сту́пінь²).

Він увесь тремтів. Зробив кілька кроків услід Варварі і став… (Коцюб., II, 1955, 172);

Пан Гнатковський.. витріщився й поступив крок назад (Март., Тв., 1954, 202);

На руїнах тиша. Зінька ступила крок.., ще прислухалась (Головко, II, 1957, 173);

Зелений шум пливе над ними неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (Сос., II, 1958, 411);

// тільки мн. Звуки від такого руху.

У цій хвилині почулися в сінях кроки (Фр., VI, 1951, 191);

На шляху затихають кроки Олександра (Стельмах, II, 1962, 42);

*Образно. Здається мені, що я серед тиші ловлю останні кроки життя (Ю. Янов., II, 1958, 18).

◊ Вибива́ти (відбива́ти, руба́ти) крок — твердо й чітко ступати під час ходіння.

Чітко вибиваючи крок, .. оркестр.. вимарширував на Рибальську (Смолич, Мир.., 1958, 53);

Високий чорнявий хлопець у званні лейтенанта танкових військ, підтягнутий і стрункий, чітко відбиваючи крок, підійшов до генерала (Собко, Серце, 1952, 78);

Рубаючи крок, проходили прапороносці (Гончар, III, 1959, 370);

Відмі́рювати (відміря́ти) кро́ки див. відмі́рювати;

Дотри́мувати (дотри́мати, доде́ржувати, додержа́ти і т. ін.) кро́ку:

а) (з ким, рідко кому) не відставати від когось у чому-небудь.

Своїми дотепами.. він підгонював [підганяв] їх пити все більше й більше, щоб додержати йому кроку (Фр., IV, 1950, 241);

б) те саме, що Іти́ в но́гу ( див. нога́).

З трудом Сторожа додержує кроку (Граб., І, 1959, 306);

Крок за кро́ком:

а) дуже повільно; повагом, помалу.

Дно було нерівне, і вони мусили посуватись обережно, крок за кроком (Гончар, Новели, 1954, 60);

б) поступово, у певній послідовності.

Марта почала розповідати. Крок за кроком, слово за словом, нічого не приховуючи (Собко, Срібний корабель, 1961, 140);

Крок наза́д — відхід, відступ від досягнутого.

— Від нас залежить доля батальйону. Крок назад — уже зрада (Гончар, III, 1959, 117);

Крок у крок іти́ (ступа́ти і т. ін.):

а) (з ким) іти (ступати) в такт, роблячи рівночасно з іншими кроки; іти в ногу.

Щоб потрапити з ним крок у крок, часто дріботіла [Катерина] ногами і спотикалася (Чорн., Потік.., 1956, 350);

б) (за ким) невідступне, не відходячи йти за кимось.

*Образно. Він ішов злегка розгойданою ходою, не відчуваючи, що за ним крок у крок ступає його совість (Вільде, Сестри.., 1958, 372);

Кро́ком руш! — уживається як команда йти в певному напрямі.

[В’юн:] Загін — стрункої ..Кроком руш! (Корн., І, 1955, 152);

Кро́ку не мо́же (не міг і т. ін.) ступи́ти (зроби́ти); І кро́ку не сту́пить (не сту́плять і т. ін.) без кого — без чиєї-небудь допомоги, участі нічого не може (не міг, не можуть і т. ін.) здійснити, зробити.

— Незабаром став я його [отамана] правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 71);

Мі́ряти кро́ки — розмірено ходити туди й назад.

Біля воріт міряє кроки вартовий (Хижняк, Тамара, 1959, 42);

На ко́жному (ко́жнім) кро́ці:

а) скрізь, усюди; де не ступиш.

За руки ми взялись, і тихе павутиння обличчя обпліта на кожнім кроці нам (Сос., І, 1957, 202);

Ці говорильні [гучномовці], поначіплювані на кожному кроці, вже добре надокучили Сахно (Смолич, І, 1958, 63);

б) раз у раз, постійно; безперервно.

Сьогодні всі були якісь особливо вразливі і ображалися на кожному кроці (Гончар, IV, 1960, 46);

Небезпека чекала на кожному кроці: за переданий товаришеві найменший шматочок хліба — смерть, за перехоплену записку — смерть, за необмежені розмови — смерть (Хижняк, Тамара, 1959, 209);

Ні кро́ку [наза́д, впере́д і т. ін.]! — уживається як наказ, команда не рухатися з місця.

Ми для того й вийшли на цю путь широку, щоб іти вперед нам — і назад ні кроку! (Тич., II, 1957, 267);

— Ні кроку назад! Окопуватись! — скомандував Бронников (Гончар, II, 1959, 318);

Ні (і) на [оди́н] крок не…; Ні (і) кро́ку не…:

а) нікуди.

Слуги її ні на крок не відпускають (Тют., Вир, 1964, 221);

І кроку від себе не відпускає [Семен], все просить співати (Вовчок, І, 1955, 281);

б) нітрохи, ніскільки.

Воєнком.. не відставав від неї ні на крок (Гончар, II, 1959, 180);

Взад і вперед показую я шлях, А сам ні кроку поступить не можу (Фр., XIII, 1954, 326);

Рівня́ти крок з ким, на кого і без додатка: а) те саме, що Іти́ в но́гу ( див. нога́).

Людські потоки Під гордий марш свої рівняють кроки (Рильський, II, 1960, 19);

б) робити так, як хтось інший.

— Ми молоді,— продовжувала вона,— не з дідами ж нам крок рівняти! (Томч., Закарп. опов., 1953, 30).

2. перен. Про ступінь, етап у розвитку чого-небудь, в освоєнні чогось нового, у розв’язанні якогось завдання тощо.

Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Ю. Янов., II, 1958, 10).

◊ Крок упере́д — про певний поступ, успіх у чомусь.

Знов рік минув. Знов крок один вперед ступило всім нам дорогеє діло (Фр., XIII, 1954, 80);

Переклади Старицького, Грабовського і Франка були значним кроком уперед, рівняючи з давнішими (Рильський, III, 1956, 105).

3. перев. з означ. Те саме, що хода́ 1.

Валентій.. хитким, непевним кроком Ступив наперед (Фр., XIII, 1954, 225);

Швидким кроком підійшов він до.. панночки і взяв її в танець (Л. Укр., III, 1952, 586);

Устина.. пройшлася легким дівочим кроком (Чорн., Визвол. земля, 1959, 49);

// Про спокійну, тиху ходу коня; найповільніший алюр.

Виїхала проти нас на коні Маня. їхала кроком (Коб., III, 1956, 51);

Крок — найповільніший алюр, при якому кінь піднімає та опускає на землю ноги, чергуючи по діагоналі (Конярство, 1957, 22).

Збавля́ти (зба́вити) крок (кро́ку) див. збавля́ти;

Поверта́ти (поверну́ти) крок див. поверта́ти.

4. з означ. Певний спосіб пересування, руху в танці, ходіння на лижах і т. ін.

Панна Юзя пробігла мазурковим кроком.. до альтанки (Л. Укр., III, 1952, 666);

Пара за парою, зберігаючи дистанцію, дівчата йдуть змінним кроком (Збірник укр. нар. танців, 1957, 19);

Фінський крок.

5. перев. з означ., перен. Учинок, дія (у 2 знач.).

Нарешті він раз зважився на рішучий крок (Фр., VI, 1951, 249);

Воронцов знав і те, що.. кожен його хибний крок, навіть хибний жест обернеться чиєюсь кров’ю тут, під чужою дамбою (Гончар, III, 1959, 366);

// Захід, маневр.

Голота.. підозріло стежила за його дипломатичними кроками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404).

◊ Пе́рший крок; Пе́рші кро́ки до чого і з означ.— початок у якійсь справі, діяльності тощо.

То не була ще опера,— то були тільки перші кроки до неї (Мирний, III, 1954, 201);

Хоч в його [І. Франка] листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я його вважаю за перший крок до згоди (Л. Укр., V, 1956, 212);

Він [О. Пушкін] любовно благословив перші літературні кроки.. Гоголя (Рильський, III, 1956, 21).

6. Відстань (приблизно 70-75 см) між стопами ніг під час ходіння як міра довжини.

Стоїмо на тій самій землі — ледве десять кроків між нами (Коцюб., II, 1955, 419);

В Заячій балці кроків за сто попереду.. Марко помітив биків (Тют., Вир, 1964, 9);

Недаром кажуть: для босого й два кроки — верста (Мур., Бук. повість, 1959, 73).

◊ Бу́ти (опини́тися) на крок від заги́белі див. заги́бель;

Гіга́нтськими кро́ками йти впере́д; Зроби́ти гіга́нтський крок упере́д див. гіга́нтський;

Оди́н крок до чого — дуже близько до чогось; поряд.

Від неймовірного багатства до неймовірної бідності тут [у Перу] один крок (Знання.., 6, 1971, 17);

Саже́нними кро́ками йти (просува́тися і т. ін.) див. саже́нний;

Семими́льними кро́ками йти (просува́тися і т. ін.) див. семими́льний.

7. спец. Певна стала відстань або величина чого-небудь (при спрямованому рухові механізму, деталі тощо).

Відстань між двома сусідніми витками [різьби], вимірювану паралельно осі гвинта, називають кроком гвинта (Токарна справа, 1957, 15).

∆ Гіга́нтські кро́ки див. гіга́нтський.