1. Словник синонімів української мови

крок

КРОК (рух ногою вперед, убік і назад під час ходіння; відстань між стопами ніг під час ходіння як міра довжини); СТУПІ́НЬ, СТУПНИ́К діал., ПО́СТУП діал. Кований крок вартових чувся на вулицях (В. Собко); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині (М. Коцюбинський); Христя задумалася. Пройшла скільки ступників мовчки (Панас Мирний); Певні і міцні були його всі поступи. На нього глядючи, йшов я німо, мов у сні (І. Франко).

УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник.. зліз з коня, дужою рукою легко відсторонив Тимка від биків і розвернув підводу назад. Його вчинок був такий несподіваний і наглий, що всі були приголомшені (Григорій Тютюнник); Юнак — чистий думками і непорочний діями (О. Гончар); Терористичний акт; Нарешті він раз зважився на рішучий крок (І. Франко); Наш знайомий,.. прочитавши про Хапунцеві діяння, сумно похитав головою (Остап Вишня); Тремтіння руки з булавою наштовхнуло його на крайню, ризиковану акцію (І. Ле); На подвиг декабристів безстрашним словом озвався в своєму посланні в Сибір Пушкін (М. Рильський).

ХОДА́ (манера ходити), СТУПА́, КРОК, ХІД, ПО́СТУП перев. з означ., ПОХОДА́ розм., ПОХІ́Д розм., ТУПА́ розм., СТУПНЯ́ діал. — Не ліз би ти в провожаті, Денисе, — неприязно обізвалася Уляна.. Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пішов лугом розвалькуватою ходою (Григорій Тютюнник); — Він відрізняє здалека ступу ведмедя від ходи людини (В. Гжицький); Я почув, як від дверей хтось поспішав легкими нечутними кроками (Л. Смілянський); Він поцілував жінку й дітей і повільним, нетвердим ходом пішов далі гостинцем (І. Франко); В тихім повітрячка чистого лескоті Все мені поступ твій милий вчувається (П. Грабовський); Йшли (паничі) модною походою, ступаючи на п'яти, розхитуючись і здійнявши плечі вгору (Леся Українка); Ой мій милий, милесенький, житній колосочку, Не познала по походу, як по голосочку (пісня); Його кінь вороний тупою своєю обуджував людей (Марко Вовчок); Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крок — крок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. крок — Ступінь; (швидкий, повільний) хода; (хибний) П. дія, вчинок; (дипломатичний) захід, маневр; (уперед) ІД. поступ, проґрес. Словник синонімів Караванського
  3. крок — -у, ч. 1》 Рух ногою вперед, убік або назад, що його робить людина або тварина, ідучи або біжачи; ступінь (див. ступінь II). || тільки мн. Звуки від такого руху. Крок за кроком — а) дуже повільно; повагом, помалу; б) поступово, у певній послідовності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крок — Це див. шаг Словник чужослів Павло Штепа
  5. крок — КРОК, у, ч. 1. Рух ногою вперед, убік або назад, що його робить людина або тварина, ідучи або біжучи; сту́пі́нь (у 1 знач.). Він увесь тремтів. Зробив кілька кроків услід Варварі і став... (М. Коцюбинський); Зінька ступила крок.., ще прислухалась (А. Словник української мови у 20 томах
  6. крок — крок: ◊ у кроці під час ходьби (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. крок — На кожнім кроці чоловіка біда пасе. В житті що хвилі грозить нам якась небезпека. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. крок — за два кро́ки; за де́сять кро́ків. Зовсім близько, на невеликій відстані. — Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно (Григорій Тютюнник); Кінь його .. не пішов до стайні, даром що вона за десять кроків (Л. Фразеологічний словник української мови
  9. крок — Крок, кро́ку; кро́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. крок — КРОК, у, ч. 1. Рух ногою вперед, убік або назад, що його робить людина або тварина, ідучи або біжачи; ступінь ( див. сту́пінь²). Він увесь тремтів. Зробив кілька кроків услід Варварі і став… (Коцюб., II, 1955, 172); Пан Гнатковський.. Словник української мови в 11 томах
  11. крок — Кро́к, -ку м. 1) Шагъ. Дурному з кроку ступити, — сто днів од пусту доступити. Ном. № 6212. Но що ту приходиш кроком зрадливим. Гол. І. 346. Словник української мови Грінченка