крокувати

КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Іти (у 1 знач.), перев. широким, розміреним кроком.

Виснажений, кiстлявий, але бадьорий, жвавий крокував Микула поруч iз своїм конем у веснянi днi до ниви (С. Скляренко);

Було так темно, що бійці губили один одного, хоч крокували поруч (Григорій Тютюнник);

Степ-Степанович крокував перевальцем, покрякуючи, випромінюючи заклопотані посмішки і розгризаючи на ходу живильні горішки-жарти (І. Росоховатський);

Крокував Лесь непримітними польовими стежками та й стиха насвистував журливу мелодію (І. Нижник);

Попри чималу грязюку на вулицях Києва новобранці-студенти і гімназисти крокували хвацько і весело, навіть співали, хто знав слова, вояцьких пісень (Ю. Покальчук);

* Образно. Писалось легко. Ніби то не перо шурхотіло, а думки, ясні й погожі, злагоджено крокували, зручно влягаючись у рядки (М. Сиротюк);

// Проходжуватися, прогулюватися.

На палубі у присмерку вечора густо крокували пасажири (Г. Епік);

Рома .. крокував вузьким коридором, недбало заклавши руки в кишені (Ю. Збанацький);

Джо крокував холом сюди й туди, то з'являючись у світлому колі ліхтаря, то зникаючи з нього (В. Чемерис);

Цілими днями я з кутка в куток крокував по її квартирі і думав тільки про неї (Ю. Андрухович).

2. перен. Досягати помітних успіхів у якій-небудь справі, розвиватися в якому-небудь напрямі; іти (у 5 знач.).

А наука крокувала семимильними кроками вперед і вперед (О. Іваненко);

– Наука має в собі могутні зародки і крокує широко (Микита Чернявський);

Технології крокують уперед з феноменальною швидкістю (із журн.).

3. перен. Наставати, наближатися (про певний відрізок часу, життя, про якусь подію і т. ін.); іти (у 15 знач.).

...Владно крокував новий рік, перекривши снігами все старе (М. Сиротюк);

Весна крокує по землі!.. (О. Ірванець);

// Насуватися, наближатися (про щось небезпечне, страшне, лихе і т. ін.).

По землі крокує зло, навіюючи жах, ніби воно непоборне (Е. Андієвська);

Атипова пневмонія крокує світом. Косить людей в Китаї, Гонконгу, Сінгапурі (Л. Костенко);

Грип крокує планетою (А. Кокотюха).

4. техн. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми).

Крокуючи, гірнича машина спирається на базу й одночасно перекидає лижі для нового ходу (з наук.-техн. літ.);

Він [екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (В. Собко);

Он крокує екскаватор, Він бере пласти завзято. Знизу вверх і зверху вниз Почина новий розріз (Г. Бойко);

На Оболоні, в самім лоні, Крокують крани буйнотонні (І. Драч).