крокувати

Значення в інших словниках

1. крокувати — крокува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. Крокувати — Простувати, йти, прямувати, рушати, ступати Неправильно-правильно
3. крокувати — Крокувати, простувати, іти... Останнім часом у періодичних і неперіодичних виданнях дуже поширилось нове дієслово крокувати. Крокують по сторінках художніх творів люди («Через годину Пархоменко крокував з своєю командою по вулицях міста»)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
4. крокувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Те саме, що іти 1), 5); марширувати. || Проходжуватися, прогулюватися. 2》 тех. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крокувати — КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Іти (у 1 знач.), перев. широким, розміреним кроком. Виснажений, кiстлявий, але бадьорий, жвавий крокував Микула поруч iз своїм конем у веснянi днi до ниви (С. Словник української мови у 20 томах
6. крокувати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
7. крокувати — КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Те саме, що іти́ 1, 5; марширувати. Незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями від казарм до повітового нардому (Гончар, II, 1959, 243); // Проходжуватися, прогулюватися. Словник української мови в 11 томах