1. Словник української мови в 11 томах

крокувати

КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Те саме, що іти́ 1, 5; марширувати.

Незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями від казарм до повітового нардому (Гончар, II, 1959, 243);

// Проходжуватися, прогулюватися.

На палубі у присмерку вечора густо крокували пасажири (Епік, Тв., 1958, 268).

2. техн. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми).

Він [екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (Собко, Біле полум’я, 1952, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крокувати — крокува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. крокувати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  3. Крокувати — Простувати, йти, прямувати, рушати, ступати Неправильно-правильно
  4. крокувати — Крокувати, простувати, іти... Останнім часом у періодичних і неперіодичних виданнях дуже поширилось нове дієслово крокувати. Крокують по сторінках художніх творів люди («Через годину Пархоменко крокував з своєю командою по вулицях міста»)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. крокувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Те саме, що іти 1), 5); марширувати. || Проходжуватися, прогулюватися. 2》 тех. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. крокувати — КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Іти (у 1 знач.), перев. широким, розміреним кроком. Виснажений, кiстлявий, але бадьорий, жвавий крокував Микула поруч iз своїм конем у веснянi днi до ниви (С. Словник української мови у 20 томах
  7. крокувати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст. Словник синонімів української мови