кропітко
КРО́ПІТКО, рідко.
Присл. до кропітки́й.
Стефаник кропітко відтворює людський труд (К. Гордієнко);
Аж коли й ці ящики було повантажено до літака і Лужинський, кропітко перевіривши накладну, урочисто розписався в ній кілька разів, капітан голосно запропонував йому пообідати не в порту, а в найближчому міському ресторані (Іван Ле);
Нагадував він .. лагідного вчителя, який кропітко .. перевіряє зошити (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me